“Гра в кальмара”: чому альтернативна кінцівка могла б врятувати серіал від розчарування
“Гра в кальмара” стала культурним явищем, яке захопило світ своєю похмурою атмосферою, жорстокими іграми та соціальними коментарями. Однак, як часто буває з неймовірно популярними творами, фінал третього сезону викликав бурю суперечливих емоцій у фанатів. Творець серіалу, Хван Дон Хьок, зізнався, що спочатку планував зовсім інший кінець, більш оптимістичний і, можливо, більш задовольняє глядачів. Ця історія про первісний задум і його подальшої трансформації змушує задуматися про природу творчості, про вплив зовнішнього середовища на художнє бачення і про те, наскільки складно догодити всім.
Я пам’ятаю, як вперше подивився перший сезон “гри в кальмара”. Мене, як і багатьох інших, вразила оригінальність концепції, Динаміка розповіді та глибокий соціальний підтекст. Серіал піднімав гострі питання про нерівність, відчай і моральні компроміси, змушуючи глядачів задуматися про власне життя і про світ, в якому ми живемо. Однак, чим далі розвивався сюжет, тим сильніше я відчував деяку передбачуваність і клішірованность деяких сюжетних ходів.
Початковий задум Творця, в якому головний герой, Сон Гі Хун, возз’єднується зі своєю дочкою в США, представляється мені набагато більш логічним і емоційно завершеним фіналом. Після всього, що йому довелося пережити, після всіх жертв і втрат, заслужити шанс на нове життя, на возз’єднання з сім’єю – це було б потужним і надихаючим посланням. Більш того, це було б в дусі початкового посилу серіалу – показати, що навіть в найвідчайдушніших ситуаціях є надія на краще майбутнє.
Чому ж творець змінив своє рішення? Хван Дон Хьок пояснює це тим, що з часом він став свідком подій, що відбуваються у світі, і вирішив, що жертва Гі Хун повинна мати глибший сенс, відображаючи нагальні жертви, необхідні для забезпечення кращого майбутнього. Це, безумовно, звучить благородно і навіть філософськи. Однак, на мій погляд, це рішення лише посилило розчарування багатьох глядачів.
Похмура і відкрита кінцівка, в якій Гі Хун жертвує собою заради нового гравця, здається штучно натягнутою і позбавленою емоційної сили. Вона не дає відчуття завершеності і не відповідає на ключові питання, які виникли в ході розповіді. Замість того, щоб відчути полегшення і надію, глядачі залишаються з відчуттям порожнечі і недомовленості.
Більш того, на мій погляд, жертва Гі Хуна в даному контексті виглядає не як прояв альтруїзму, а як результат маніпуляції з боку сценаристів. Йому, по суті, не залишається вибору – він змушений піти на це, щоб відповідати похмурої концепції фіналу. Це позбавляє персонажа глибини і робить його лише пішаком в руках творців.
Поява Кейт Бланшетт в ролі американського вербувальника, безумовно, додає інтриги і породжує чутки про можливе спін-офф в США. Однак, на мій погляд, це скоріше відволікаючий маневр, покликаний приховати недоліки фіналу. Хван Дон Хьок стверджує, що ця сцена була задумана як символ довговічності капіталістичної системи, а не як натяк на майбутні історії. Але, як не крути, вона створює відчуття незавершеності і залишає глядачів з питанням: “і що далі?”.
Незважаючи на критику фіналу, не можна заперечувати феноменальний успіх третього сезону “Гри в кальмара”. Серіал побив усі рекорди Netflix за переглядами, зібравши 60,1 мільйона переглядів всього за три дні. Це свідчить про те, що глядачі все ще жадають темних і провокаційних історій, які піднімають гострі соціальні питання.
Однак, на мій погляд, успіх серіалу не повинен служити виправданням слабких сюжетних рішень. “Гра в кальмара” могла б стати справжнім шедевром, якби творці не пішли на компроміси і не відійшли від початкової задумки.
На закінчення, альтернативна кінцівка, в якій Сон Гі Хун возз’єднується зі своєю дочкою в США, представляється мені набагато більш логічною, емоційно завершеною і відповідає духу початкового послання серіалу. Вона могла б врятувати “гру в кальмара” від розчарування багатьох глядачів і зробити її справжнім культурним феноменом, надихаючим на краще майбутнє.
Ключовий висновок: іноді найважливіше-дотримуватися первісної задумки, навіть якщо зовнішні обставини диктують інше.
Я думаю, що цей випадок показує, наскільки важливо для творців прислухатися до своїх інстинктів і не піддаватися тиску з боку зовнішніх факторів. Адже саме первісна ідея, найчастіше, є ключем до створення справжнього шедевра.
Джерело: yoip.com.ua
